свідчити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

мет.

Дієприслівникова форма: свідчивши, свідчачи

1. будучи очевидцем, підтверджувати істинність чого-небудь

2. бути, служити свідченням, доказом чогось

3. (юр.) давати показання на суді або на допиті як свідок

свидетельствовать

Деепричастная форма: свидетельствуя

¤ свідчити під присягою -- свидетельствовать под присягой