існувати

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

літ., екон.

Дієприслівникова форма: існувавши, існуючи

1. бути в дiйсностi

2. бути живим; жити

существовать

Деепричастная форма: существовав, существуя

¤ iснувати на цей час -- существовать на этот час