індукція

імен. жін. роду

фіз., філос., екон.

1. (лог) умовивiд, при якому на пiдставi знання про окреме робиться висновок про загальне

2. (фіз., ел.) збудження електричного струму в якому-небудь провiднику пiд час його руху в

магнiтному полi або при змiнi навколо нього магнiтного поля

индукция