чинбар

імен. чол. роду, жив.

дубильщик

=============

від слова: чинбарити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: чинбаривши, чинбарячи

займатися чинбарством

кожевничать

Деепричастная форма: кожевничая