розмовляти

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: розмовлявши, розмовляючи

1. усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь

2. мати здатність, уміти говорити, висловлювати свої думки, почуття

3. говорити, володіти якою-небудь мовою

разговаривать

Деепричастная форма: разговаривая