панувати

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: панувавши, пануючи

1. мати владу над ким-, чим-небудь

2. (перен.) мати переважне в порiвняннi з чим-небудь поширення

3. бути паном, панною або як пан, панi

4. пiдноситися над навколишнiми предметами, ландшафтом; височiти

властвовать

Деепричастная форма: властвуя

¤ панувати над собою -- властвовать над собой