омана

(кого/чого) імен. жін. роду, тільки одн.

1. хибне сприйняття дiйсностi, зумовлене неправильним, викривленим вiдображенням їїорганами

чуття

2. стан людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дiйсне

3. те саме, що обман

заблуждение сущ. ср. рода

¤ ввести в оману -- ввести в заблуждение