лицемір

імен. чол. роду, жив.

лицемер

=============

від слова: лицемірити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: лицеміривши, лицемірячи

лицемерить

Деепричастная форма: лицемерив, лицемеря