звичай

імен. чол. роду

1. загальноприйнятий порядок, правила прийнятi в певному суспiльствi, побутi народу

2. (тiльки одн.) усталений, звичний спосiб, манера, дiї, поведiнки кого-небудь

обычай

¤ дотримуючись звичаїв -- придерживаясь обычаев

¤ усталений звичай -- установившийся обычай