екзекутор
імен. чол. роду, жив.
іст.
1. у царськiй Росiї-чиновник, який вiдав господарськими справами i наглядом за зовнiшнiм
порядком у якiй-небудь державнiй установi
2. той, хто здiйснював екзекуцiю
экзекутор
Источник:
Украинско-русский словарь
на Gufo.me