дурний

прикм., має ступ. порівн.

1. розумово обмежений, тупий, некмiтливий, недогадливий

2. який виражає розумову обмеженiсть, тупiсть

3. (розм.) позбавлений розумного змiсту; беззмiстовний

глупый

¤ дурний, як пень -- круглый дурак

¤ дурна куля -- шальная пуля

¤ здурного розуму -- сдуру (по глупости)

¤ за дурною головою iногам нема спокою -- непутевая голова не дает ногам покоя