докорити

дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.

Дієприслівникова форма: докоривши

кому-чому, кого-що i без додатка виразити своє незадоволення з приводу чого-небудь;

звинуватити когось у чомусь; дорiкнути

укорить

Деепричастная форма: укорив