довіра

імен. жін. роду, тільки одн.

ставлення до кого-небудь, що виникає на основi вiри в чиюсь правоту, чеснiть, щирiсть

доверие сущ. ср. рода, только ед.ч.

¤ заслужити довiру -- заслужить доверие

¤ втрачати довiру -- утратить доверие

¤ втиратися в довiр'я -- втираться в доверие