дзвонити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: дзвонивши, дзвонячи

1. викликати звуки, ударяючи в дзвiн

2. говорити по телефону

3. (переню) без потреби багато говорити

звонить

Деепричастная форма: звоня

¤ дзвенить у вухах -- звенит в ушах