голосити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: голосивши, голосячи

1. голосно плакати

2. (за ким, над ким, по кому, без додат.) голосно причитати; тужити

3. кричати, вигукувати що-небудь

4. поширювати, обнародувати що-небудь

голосить

Деепричастная форма: голосив, голося

¤ гвалтом голосити -- кричать в один голос