вимога

імен. жін. роду

дія/процес

від слова: вимагати

1 побажання, прохання

2 норми, правила яким повиннi пiдлягати

3 потреби, запити якi має або ставить до когось, чогось

4. офiцiйний документ з проханням видати що-небудь або направити кого-небудь в чиєсь

розпорядження

требование сущ. ср. рода

¤ вiдповiдати вимогам -- соответствовать требованиям

¤ позовна вимога -- исковое требование

¤ задоволення вимоги -- удовлетворение требования