білило

імен. сер. роду

Бiла мiнеральна фарба

белила сущ.

=============

від слова: білити(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: біливши, білячи

белить

Деепричастная форма: белив, беля