изнеможение

сущ. ср. рода, только ед. ч.

состояние полной усталости, бессилия

знемога імен. жін. роду, тільки одн.

¤ бегать до изнеможения -- бігати до знемоги

¤ в изнеможениии -- знеможено

¤ в изнеможении упал -- знесилений знеможений упав, у знемозіі впав

¤ приводить в изнеможение -- знесилювати, вибивати з сили