נבאש

мн.ч., м/ж р., 1 л., буд. вр.

בָּאַש [לִבאוֹש, בּוֹאֵש, יִבאַש]

вонять, испускать зловоние

————————

ед.ч., м. р., 1,2,3 л., наст. вр.

נִבאַש [-, נִבאָש, -] בְּעֵינֵי

осточертеть (кому-то)