збіг

імен. чол. роду

1. поєднання подiй, явищ

2. одночаснiсть подiй, явищ

3. схожiсть, спiльнiсть мiж чим-небудь

совпадение чего сущ. ср. рода

¤ збiг обставин -- совпадение обстоятельств

=============

від слова: збігти

дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.

Дієприслівникова форма: збігши

сбежать

Деепричастная форма: сбежав