відмовити(ся)

дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.

Дієприслівникова форма: відмовивши

1. дати вiдповiдь про небажання або неможливiсть виконати наказ, прохання

2. сказати у вiдповiдь; вiдповiсти

3. перестати працювати, дiяти внаслiдок несправностi

отказать

Деепричастная форма: отказав