володіти

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: володівши, володіючи

1. (ким-чим) мати щось у своїй власностi

2. те саме, що володарювати

3. (перен.) мати можливiсть пiдкоряти когось своїй волi

4. умiти дiяти, користуватися чим-небудь

владеть

Деепричастная форма: владея

¤ володiти мовою -- владеть языком

¤ володiти своїми почуттями -- владеть своми чувствами