упрочение

Чего сущ. ср. рода

действие/процесс полит.

от глагола: упрочить

1. укрепление

зміцнення

2. закрепление

закріплення

¤ упрочение связей -- зміцнення зв'язків

¤ упрочение за ним славы гения -- закріплення за ним слави генія