изумление

сущ. ср. рода

крайнее удивление

здивування

¤ прийти в изумление от кого-чего -- здивуватися кому-чому з кого-чого

¤ достойный изумления -- гідний (вартий) подиву

¤ к величайшему изумлению -- на превеликий подив

¤ от изумления -- від з подиву, від (із) здивування

¤ с изумлением -- з подивом