звонок

сущ. муж. рода

1. металлический колокольчик, а также прибор для звуковых сигналов

2. звук, звуковой сигнал

дзвоник

¤ 1. дверной звонок -- дверний дзвоник (дзвінок)

¤ электрический звонок -- електричний дзвоник дзвінок 2. прозвучал школьный звонок -- пролунав шкільний

дзвоник дзвінок

=============

от слова: звонкий прилаг.

Краткая форма: звонок

1. звучній, громкий

дзвінкий

2. перен. гулкий, с сильным резонансом

лункий

¤ звонкий голос -- дзвінкий глос

¤ звонкая монета -- дзвінка монета

¤ звонкая фраза -- дзвінка фраза

¤ лингв. звонкий согласный -- дзвінкий приголосний

¤ звонкий бор -- лункий бір

¤ звонкий воздух -- лунке повітря